Сучасні інструменти та нові сенси: як викладати історію в епоху змін
Зібрання професійних педагогічних спільнот — це не лише вирішення робочих питань. Для сучасного вчителя це передусім простір для обміну досвідом, підвищення кваліфікації та фахового обговорення модельних програм і підручників.
Днями пристоличні вчителі-історики мали унікальну нагоду поспілкуватися з визнаними фахівцями: Ігорем Щупаком, кандидатом історичних наук, співавтором державних стандартів освіти, державних програм та підручників з історії, директором Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», та Єгором Врадієм, доктором філософії, кандидатом історичних наук, членом Українсько-польської комісії щодо вдосконалення змісту підручників, заступником директора Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», відповідальним редактором щорічника «Проблеми історії Голокосту: український вимір».
Запрошені гості – не просто історики-методисти, а висококваліфіковані експерти з вивчення складних тем, які сміливо приймають сучасні виклики, упевнено розвінчують фейки та фальсифікації, залучені до реформи історичної освіти і процесу переписування, а головне, переосмислення нашої історії у контексті світової.
Спікери переконані, що нині варто переглянути роль підручника і вчителя в НУШ, перейти від репродуктивного навчання (переказування тексту) до дослідницького, україноцентричного. Підручник є не істиною в останній інстанції, а інтелектуальним навігатором, що містить проблемні запитання, першоджерела та візуальний контент для глибокого аналізу.
Ігор Щупак наголосив на важливості формування в учнів критичного мислення через багатоперспективність. Тобто подію слід вивчати з різних точок зору через бачення різних націй, соціальних груп чи безпосередніх учасників подій, використовувати методи деконструкції історичних міфів та розпізнавання пропаганди (особливо в умовах сучасної інформаційної війни).
Серед практичних інструментів розвитку аналітичних навичок, які пропонують укладачі підручників, - робота з карикатурами та плакатами для зчитування прихованих сенсів і маніпуляцій; метод аналогій для порівняння подій минулого з сучасними процесами, розуміння актуальності історії; критичний аналіз історичних документів (як правильно формулювати запитання до джерела: хто автор, яка його мета, кому це вигідно).
Творчий колектив на чолі з Ігорем Щупаком завжди у пошуку, аби втілити чимало амбітних задумів і проєктів, очистити нашу історію від нав’язаних трафаретів, імперської спадщини, зрештою, аби наповнити шкільний курс новими змістами.
Замість зазубрювання дат — формування вміння аргументувати власну думку, виявляти причинно-наслідкові зв’язки та самостійно перевіряти інформацію. Зустріч із такими фахівцями вкотре доводить: урок історії може і має бути цікавим, дискусійним, своєрідним інтелектуальним драйвером для учнів.
